Виховуємо і навчаємо разом ( сторінка для батьків)

8 порад батькам щодо виховання дітей

Якщо Ви сумніваєтеся у виборі правильного шляху, і Вам потрібні слушні підказки щодо подолання труднощів, що виникають в результаті виховання дітей, то ми зібрали для Вас найкращі поради фахівців. Отже:

1. "Такий же, як всі". Не слід балувати дитину, тільки тому, що вона найменша у сім'ї, так як вона може відчути своє особливе привілейоване становище. Намагайтеся уникати виразів типу: "Ти ще маленький!", "Підростеш - дізнаєшся", такими словами Ви вказуєте на існуючу нерівність у вашому тісному колі. Важливо, щоб дитина відчувала свою рівність в сім'ї.
2. Не створюйте дитині особливого становища: кращий шматок, гарніший одяг, перше місце. Це сприяє розвитку егоїзму.
3. Умійте відмовляти своєму чаду впевнено і безкомпромісно, якщо його запити не відповідають сімейним цінностям або порушують комфорт дорослих.
4. Вчіть повазі до старших, враховуючи їх інтереси та побажання.
5. Вислуховуйте думку дитини з потрібних питань, дозволяйте їй бути присутньою і брати участь в сімейних справах
6. Закріпіть певні обов'язки за дитиною і уважно стежте за їх виконанням.
7. Виховуйте повагу до старшого покоління. Розповідайте, як треба дбати про дідусів і бабусь, при цьому необхідно давати чіткі доручення ("Дізнайся, як почуває себе бабуся", "Пограй тихесенько, а мама відпочине" і т.д.)
8. Вчіть спілкуватися з дітьми, бути доброзичливими до оточуючих людей; вчіть давати іграшки іншим діткам, ділитися з іншими.

ПОРАДИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ В СІМ'Ї

Якими діти народжуються, це не     

від кого не залежить, але щоб вони

шляхом правильного виховання

зробилися хорошими — це в нашій

владі.

        Плутарх

Сучасна сім'я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечувати її достатні матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, фізичного, морального та духовного розвитку.

Батьки. Якими вони повинні бути? Загальних ре­цептів немає. І все ж... Ніжна, весела мати, що вміє бути ледь-ледь холоднуватою. Стримано-суворий батько, що часом усміхнеться і зрідка попустує. Можливо, на таких невеликих «вкраплюваннях» мають триматися і авторитет, любов до дітей.

А дитина, якою б вона не була, коли їй скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє без зайвих запитань і повчань.

У вихованні підростаючих поколінь важливим чинником має стати родинна педагогіка. Родинна педагогіка розглядає виховання дитини як певну взаємодію головним чином батьків і конкретних умов, що впливають на виховання й соціальне становлення особистості. Як вихователі, так і батьки повинні добре знати особистісні якості дитини: фізичне й психічне здоров я, стійкість нервової системи, реакції на ті чи інші види подразнень, інтереси і можливості тощо. А тому важливо поєднувати елементи наукової педагогіки та родинно-національних традицій, звичаїв і обрядів у підготовці батьків, педагогів до здійснення ними виховної функції, підвищення педагогічної культури сім'ї.

То хто ж допоможе батькам набути педагогічних знань? Напрошується традиційна відповідь — школа. І це, зрештою, правильно. Бо школа лишається одним з найбільших авторитетів у цьому питанні.

Аналіз педагогічної практики показує, що най­кращі результати дає така організація педагогічного всеобучу батьків, яка передбачає обов'язкові для батьків бесіди за сталим планом і програмою; групові та індивідуальні консультації, педагогічні практикуми, батьківські загальношкільні і класні збори, активне залучення до участі у виховній роботі" з класом, до виконання доручень батьківського комітету.

Зібрані матеріали призначені для класних керівників, вчителів, шкільних психологів в організації роботи з батьками і для самостійної роботи всіх, хто підвищує педагогічний рівень.

 Стаття 59 Закону України «Про освіту»

Відповідальність батьків за розвиток дитини

1.      Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2.      На батьків покладається однакова відповідальність за виховання і розвиток дитини.

3.   Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

ü  постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

ü  поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів;

ü  сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту в обсязі вимог до її змісту,, рівня та обсягу;

ü  виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4.      Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

Стаття 60

Права батьків

— Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

— вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей;

— обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти;

— звертатись до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

— захищати у відповідних державних, судових органах законні інтереси своїх дітей.

 Пам'ятка для батьків

1.  Шановні батьки, пам'ятайте! Тільки разом у співпраці зі школою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

2.  Обов'язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з класним керівником і вчителями школи.

3.  Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, по бачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки, недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.

4.  Привчайте дитину до самонавчання й до самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов'язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а - добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

5.  Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення, проводила політінформації, виховні години. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати підготуватися до уроку вивчити необхідне, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

6.  Обов'язково надавайте посильну допомогу школі (квіти, озеленення, оформлення кутків, класу, ремонт приміщення, участь у концертах, зборах).

Допоможемо своїй дитині самоорганізовувати себе та своє робоче місце

Своєчасно лягати спати і рано вставати, щоб не запізнюватися до школи, встигнувши перед тим без особливого поспіху та зайвої метушні й нервування все зробити — прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику, виконати туалетні і водні процедури, добре поснідати.

Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, ко­ли кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв; після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне для шкільних занять наступного дня з тим, щоб нічого не забути вдома.

Сівши за письмовий стіл, відразу приступити до ро­боти, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, «коли став робить, то байдики не бить».

Мати дозвілля тоді, коли виконано все домашнє за­вдання.

Виконувати завдання у той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: «Нинішньої роботи на завтра не відкла­дай».

Працювати в темпі, жваво. «Відстанеш годиною  - не наздоженеш родиною».

Неодмінно доводити розпочате виконання домашнього завдання до його повного завершення.

Не братися відразу за багато справ, бо «Хто много зачинає, той мало кінчить».

Благо — натхненна праця, яка будить охоту до неї, і це має дуже велике значення. «Була б охота, піде на лад всяка робота», — вчить народна педагогіка. Саме така мета вбачається у духовно-моральній допомозі. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага, підтримка та взаємовиручка в скрутну хвилину — ось якої саме до­помогти у навчанні потребують наші діти від своїх батьків.

 Як виховати обдаровану дитину?

Американський доктор Девід Льюїс, узагальнивши досвід тисяч сімей, де виросли обдаровані діти, дає рекомендації щодо виховання майбутніх талантів. Вони полягають у виконанні таких правил:

Я відповідаю на всі запитання дитини терпляче і чесно.

Я поставив стенд, на якому малюк може демонструвати свої роботи.

Я не сварю дитину за безлад в кімнаті і на столі, якщо це зв'язано з творчим заняттям і робота ще не закінчена.

Я доручаю дитині посильні завдання, допомагаю їй будувати власні плани, приймати рішення.

Я беру дитину у цікаві поїздки, купую книги і матеріали для її улюблених занять.

Я ніколи не кажу своєму нащадку, що він чимсь поступається перед іншими дітьми чи навіть дорослими.

Я привчаю дитину самостійно мислити, заохочую її фантазувати, придумувати історії, вчити вірші, розучувати пісні.

Я щодня знаходжу час, щоб побути наодинці, поговорити.

Я ніколи не докоряю дитині за помилки. Вчу вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.

Якщо ви виконуєте тільки 20 відсотків з того, про що йде мова, треба замислитися.

Але якщо дані правила є у вашій сім'ї нормою, то, можливо, іноді варто знизити виховний запал і надати більшу свободу і собі, і дитині.

Сім принципів виховання дисципліни у дитини

1. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам'ятайте, щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводитись.

2. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вва­жають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків).

5. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.

6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.

7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, доз­волене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.

АДАПТАЦІЯ  УЧНІВ 5-Х КЛАСІВ

  ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ

Інтенсивна навчальна програма, хронічна втомлюваність від перевантажень часто викликають у дітей страх перед школою, вчителями. Ці фактори посилюються при переході учнів до 5 класу і призводять до шкільної дезадаптації, яка у свою чергу підвищує ймовірність виникнення психоматичних захворювань. Тому профілактика шкільної дезадаптації – одне із найвадливіших завдань для шкільного психолога.

Психічна адаптація – це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повина враховувати особливості серидовища й активно впливати на нього,  щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значимих ланцюгів.

   Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, забезпечення фізичного і психічного здоров’я дитини. Будь-яке порушення збалансованності системи „особистість – середовище ” може стати джерилом тривоги. Якщо його не ліквідувати, то рівень тривоги зростає, і формується емоційний стрес.

Основними ознаками дезадаптації є:

-         складнощі в навчанні;

-         агресивна поведінка щодо педагогів та однокласників;

-         надмірна активність та рухливість;

-         підвищена збудженність, тривожність;

-         нездатність до концентрації уваги;

-         емоційна неадекватність;

-         відчуття власної неповноцінності;

-         погано контрольована поведінка.

Період переходу молодших школярів до середньої ланки навчального закладу, як правило, пов’язані із певним ускладненням  як для дитини, так і для вчителів і батьків. Упродовж  одного-трьох місяців, у деяких випадках і до півроку, відбувахється процес шкільної адаптації, який не завжди позитивно позначається на успіхах дитини.

  Розрізняють два типи дезадаптованих учнів:

-         школярі, які самі відчувають труднощі і створюють численні труднощі для оточення (педагогів, батьків, інших дітей) – так звані „важкі” діти;

-         учні, яким самим важко у школі, але оточенню вони не створюють особливих неприємностей.

  5 клас (10 років) – це кінець дитинства, період, що передує підлітковому. У цей час діти в основному врівноважені, спокійні, вони відкрито і довірливо ставляться до дорослих, визначають їхній авторитет, чекають від учителів, батьків інших дорослих допомоги.

  Основними завданнями розвитку в 5-му класі є:

-         оволодіти базовими шкільними знаннями та уміннями;

-         формування уміння вчитися у середній школі;

-         розвиток навчальної мотивації, формування інтересів;

-         розвиток навичок співробітництва з однолітками, уміння змагатися з іншими, правильно і різнобічно порівнювати свої результати з успішністю інших;

-         формування вміння досягати успіхів і правильно сприймати невдачі, розвиток впевненості у собі;

-         формування уявлень про себе як про вмілу людину з великими можливостями розвитку;

  У середній школі докорінно змінюються умови навчання: діти переходять від одного основного вчителя до системи „класний керівник - вчителі предметники” та до кабінетної системи. Те, що цей період співпадає із кінцем дитинства, є достатньо стабільним періодом розвитку, сприятливим для адаптації школяра до нових вчителів, нових умов навчання.

  Як показує практика, більшість дітей переживає цей період переходу як важливий крок у їхньому житті. Центральне місце посідає сам факт закінчення молодшої школи, який так чи інакше підкреслюється вчителями і батьками. Іншою важливою складовою  є власне предметне навчання.

  Попри те, що діти і раніше вивчали різні предмети, саме при переході в середню школу вони починають розуміти й усвідомлювати з’вязок цих предметів з певною областю знань.

  На питання, чи відрізняється чим-небудь і чим самим навчання в 5 класі від початкової школи, п’ятикласники відповідають: “Малята просто вчаться рахувати, а ми вчимо математику; раніше ми просто читали оповідання про те, що було, а тепер вчимося історії”.

  Для багатьох дітей, які навчались в одного вчителя, перехід до багатьох вчителів з різними вимогами, характерами, стилями відносин також є зовнішнім показником їхньої дорослості.

  Крім того, певна частина дітей усвідомлює такий перехід як шанс знову почати шкільне життя, налагодити стосунки, що не склалися із педагогом у молодших класах. Бажання „добре вчитись”, „робити все щоб дорослі були задоволені”, „щоб не хвилювались і не переживали”- достатньо сильне в п’ятикласників.

   Крім того,  важливим чинниками успішної адаптації дитини до школи є сприятливі умови соціального середовища дитини, якими є не тільки школа, але й сім’я. До них належать:

№ з/п	Сприятливі чинники соціального середовища дитини	Кількість дітей з високим рівнем адаптації,  %
1.	Адекватне усвідомлення свого статусу в групі ровесників	97,8%
2.	Правельні методи виховання в сім’ї	95,3%
3.	Безконфліктна ситуація в родині	94,4%
4.	У сім’ї немає конфліктів через алкоголь	91,1%
5.	Високий рівень освіченості батьків	87,9%
6.	Функціональна готовність до навчання в школі, шкільна зрілість	86,9%
7.	Високий статус у групі до вступу в 1-й клас	85,5%
8.	Високий рівень освіченості матері	83,2%
9.	Повна сім’я	77,6%
10.	Позитивний стиль ставлення до дітей вихователя і вчителя під час підготовчого періоду	62,7%
11.	Задоволення від спілкування з дорослими	74,3%
12.	Позитивний стиль ставлення до дітей 1-го класу	59,8%